Сок зямлі п'е трава,  

Ажываюць лугі,  

А як раніца прыйдзе,

                                    дык плачуць...  

Пазіраю на іх  

Без самоты й тугі.  

Знаць, ня ўчуў іхнай болі,

                                            няйначай.